Процедури » Pascal - основи програмування

Основи програмування на мові Pascal

 

Спонсори

Процедури

    Розв'яжемо попередню задачу у дещо модифікованому, або як прийнято говорити – узагальненому вигляді.

    Задача 1. Знайти НСК n чисел.

    Розв’язання: Спосіб розв'язання нам вже відомий. Але ж ми мали вивчати процедури. Тому давайте домовимось, що ми не знаємо, для скількох чисел ми будемо шукати НСК, але нам відомо, що в любому випадку результат не буде перевищувати тип longint. Дані будемо вводити з клавіатури і ознакою закінчення завдання буде число 0.

    Дещо відійдемо від задачі для введення деяких нових понять, адже ми з вами вже звикли до слів процедура і функція, але ще не пояснили, що це таке.

    Підпрограмою називається логічно закінчена група операторів мови, яку можна викликати для виконання по імені яку завгодно кількість разів з різних місць програми. В мові Паскаль одним із видів підпрограм і є процедури.

    Процедура – це незалежна частина програми, яка має свою назву і призначена для виконання певних дій. Вона складається з заголовку і тіла. По структурі її можна розглядати як програму в програмі, або програму в мініатюрі. На деякі тонкощі і нюанси при створенні і виклику процедур ми вкажемо на конкретних прикладах, а зараз лише наголосимо на тому факті, що ім’я процедури не може знаходитись у виразі в якості операнда.

    Процедури поділяють на встроєні (стандартні) процедури мови і процедури користувача. Саме про останні ми і будемо вести розмову, оскільки з стандартними процедурами ми знайомились до цього, навмисно називаючи їх як завгодно, але тільки не процедурами. Процедури користувача створюються програмістом у відповідності з правилами мови програмування, тому їх краще, мабуть, було б назвати процедурами програміста, а не процедурами користувача. Ми знову підійшли до межі між конкретною наукою і філософією, тому не будемо вводити нових понять, а просто погодимось з загальноприйнятою назвою і перейдемо до конкретного розгляду на підставі сформульованої задачі.

    Ми організуємо підпрограму – процедуру для знаходження НСК для двох чисел, і будемо його обчислювати в циклі, доки не буде введе число нуль. Необхідні пояснення – в тексті програми.


program nsk_n_v2;   { Програма знаходження НСК для n чисел }
var a, nsk : longint;  { нам будуть потрібні всього дві змінні: число і НСК}
procedure nsk_2;     { процедура для знаходження НСК двох чисел }
var x, y : longint;    { додаткові змінні, значення яких програма не бачить }
begin   { початок процедури }
x := nsk; y := a;   { зберігаємо вхідні дані }
while x <> y do     { і працюємо з внутрішніми змінними }
if x > y then x := x - y   { процедури, використовуючи вже відомий  }
else y := y - x; { нам алгоритм Евкліда для НСД }
nsk := (nsk div x) * a;      { і знаходимо НСК  }
end;   { кінець процедури }
begin  { головна програма }
nsk := 1;  { для першого входження в процедуру nsk_2 }
a:=1;   { для входження в цикл }
while a <> 0 do  { цикл завершується коли з клавіатури ввели 0 }
begin
write('Введіть число: ');
readln(a); {  зчитали число }
if a<>0ь then  { і якщо воно не нуль }
begin                
nsk_2;  { то знаходимо НСК двох чисел }
writeln('НСК = ',nsk); { і виводимо значення на екран }
end;
end; { кінець циклу, коли ввели 0 }
writeln('Для закінчення нажміть <Enter>'); { повідомлення}
readln; { чекаємо натиснення <Enter> }
end.   { кінець програми }

    Зверніть увагу на внутрішні змінні процедури nsk_2. Якщо ви захочете побачити їх значення після чергового виклику процедури, то виклик write(x, ' ', y), здійснений в тілі програми, не дасть вам нічого. Більше того, програма навіть не захоче працювати і компілятор видасть повідомлення про невідомий ідентифікатор[1], тобто про невідому змінну. Такий самий виклик в тілі процедури виведе на екран відповідні значення змінних. Спробуйте самостійно вставити у наведену вище програму у відповідних місцях вказаний виклик і ви самі у цьому наочно переконаєтесь. Це пояснюється тим, що кожна змінна має свою область дії, а це в свою чергу означає, що нам потрібно внести доповнення до правил нашої гри, яку ми почали на перших сторінках книги:

  1. Кожен ідентифікатор (назва змінної, процедури, функції і т.д.) повинен бути описаний перед тим, як він буде використаний.
  2. Областю дії ідентифікатора є блок в якому його описано.
  3. Всі ідентифікатори в блоці повинні бути унікальними, тобто не повторюватись.
  4. Один і той самий ідентифікатор може бути по-різному визначено в кожному окремому блоці.
  5. Якщо ідентифікатор програми користувача співпадає з ім’ям стандартної процедури або функції, то останні недоступні в межах області дії підпрограми, описаної користувачем, тобто стандартна функція або процедура ігнорується, а виконується підпрограма користувача.

    Пояснимо детальніше вище сформульовані правила на конкретному прикладі. Не будемо розв’язувати якусь конкретну задачу, а просто приведемо демонстраційну програму.


program demo_proc;
uses dos, crt;
var x, y : longint;  { ввели глобальні змінні для всієї програми }
procedure hello;
var x : byte;   { локальна змінна видима тільки в даній процедурі}
begin
x := 5;   { присвоїли значення локальній змінній }
writeln('А у мене Х = ',x);   { вивели локальну змінну на екран }
end;
procedure inc(x:longint); { переписали стандартну процедуру }
begin
x:=2*x;  { працюємо з глобальної змінною }
writeln('X = ',x);   { вивели глобальну змінну на екран }
end;
begin
clrscr;
write('Введiть число: ');readln(x);   { ввели значення глобальної змінної}
writeln('X = ',x);  { вивели його на екран }
hello;   { викликали процедуру з локальною змінною }
inc(x);  { викликали перевизначену процедуру з глобальною змінною }
writeln('X = ',x);  { знову вивели значення х на екран }
writeln('Для закiнчення нажмiть <Enter>');
readln;
end.

Процедури

Рис.1

     Результатом виконання цієї демонстраційної програми буде те, що приведено на рис. 1. Зверніть увагу, що ми ввели значення змінної х рівне 300. Після виклику процедури hello значення змінної стало 5 – локальне значення цієї процедури, після цього викликали “стандартну”  для Паскаля процедуру inc(x) і очікували збільшення значення змінної на 1, але оскільки ми задали стандартне ім’я власній процедурі, то програма перестала бачити стандартну процедуру inc, а виконує нашу, в якій значення змінної подвоюється, але надрукувавши знову значення змінної х з подивом бачимо, що значення змінної х не змінилося. В чому ж справа? А вся справа в тому, що ми не розглянули ще одну особливість процедур.

      Процедури можуть бути двох видів: без параметрів і з параметрами. Параметри – це змінні, що передаються або використовуються процедурою. В свою чергу параметри поділяють на три типи: значення, змінна і нетипізована змінна. 

      Параметр, або група параметрів, перед якими відсутнє зарезервоване слово var і за якими йде тип, називаються параметрами-значеннями. Так у наведеній вище демонстраційній програмі в описі procedure inc(x:longint); х – параметр-значення. Формальний параметр-значення обробляється як локальна по відношенню до процедури змінна і зміни формальних параметрів не впливають на фактичне значення відповідних параметрів.

    Якщо ми у приведеній демонстраційній програмі змінимо опис процедури на procedure inc(var x : longint);, то ми отримаємо процедуру з параметрами-змінними. Параметри-змінні використовуються у тому випадку, коли нам потрібно передати значення змінної з процедури у той блок програми, що її викликав. Спробуйте вставити слово var у опис вищезгаданої процедури у демонстраційній програмі і ви помітите, що значення змінної х у програмі зміниться на очікуване.

    Нетипізовані змінні ми розглянемо у наступному параграфі. А зараз розв’яжемо ще одну просту задачу, де наведемо ще один приклад використання процедур.

     Надіємось, що наведені приклади дали вам можливість зрозуміти особливості і правила створення і виклику процедур, а ми переходимо до розгляду ще одного виду підпрограм.

 

 

[1] Ідентифікатором у мові програмування прийнято називати зарезервовані мовою слова (стандартні ідентифікатори) та назви міток, сталих, змінних, процедур і функцій (ідентифікатори користувача).

скачать dle 10.4фильмы бесплатно Наступна сторінка » Функції Попередня сторінка » Чи потрібні процедури і функції